Божевільні «Ляльки» Такесі Кітано

Якби кіно можна було просто намалювати, то для європейських фільмів пасувала б пастельна палітра. Бергман, Лелуш, Кустуріца, Фелліні, Бертолуччі, Вісконті, Ланг... Їх фільми ніжно-бліді, спокійні, подекуди ритмічні... Голлівуд – Коппола, Кемерон, Тарантіно, Коен, Лінч, Содерберг – вони знімають в крикливо-яскравих тонах, що межують з ультра. Азійський кінематограф – Вонг Кар Вай, Кім Кі Дук, Акіра Куросава, Чжан Імоу, а особливо, Такесі Кітано... Їх фільми соковиті, наповнені глибокими кольорами, проникливими відтінками, що здатні висловити найтонші емоції.

Ляльки, Такесі Кітано

«Блакитний оксамит» Девіда Лінча: Фільм, який треба пережити

Синій, як нічне небо, оксамит затягує екран, приховує, маскує, вабить. І вже нічого за тією синявою неможливо розгледіти, мозок зболено пульсує, а руки тягнуться, аби відчути на дотик шовковисту тканину... 96 місце в сотні кращих американських триллерів, 8 місце в десятці кращих у жанрі «Mystery», а Френк Бут (Деніс Хоппер) посідає 36 місце серед 50 кращих негативних кіноперсонажів усіх часів. Все це –  один з шедеврів неперевершеного майстра психологічного містицизму Девіда Лінча з таємничною і проникливою назвою «Блакитний оксамит».